Творчий флешмоб першокурсників-полоністів до Міжнародного дня рідної мови

21 лютого світова громадськість відзначає Міжнародний день рідної мови.

У нашій країні рідній мові присвячене свято – День української писемності та мови, яке щороку відзначається 9 листопада, у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця. 24 травня відзначаємо День слов’янської писемності і культури та пам’яті творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, для кожного – ще один шанс звернути увагу на роль рідної мови у житті кожної людини.

Щороку студенти-полоністи беруть участь у відзначенні цього свята. Цьогоріч до усіх заходів кафедри приєдналися й першокурсники. Вони виявили бажання написати есе про мову та її визначну роль у їхньому виборі професії, яку пов’язали із філологічною полонійною спеціальністю у Хмельницькому національному університеті.

Подаємо для ознайомлення декілька творчих робіт.

*****

«Чим більше мов ти знаєш, тим більше ти людина». Мова. Більшість з нас просто скаже, що це засіб спілкування. Але, якщо зануритись глибше, підійти до цього терміна з іншого боку, то що спливає на думку? Особисто для мене, це цілий організм. Живий організм, що має дуже важливе призначення – охороняти загадку людства. Правила – це кістки, на яких тримається основа, – слова. Винятки – це особливості зовнішнього вигляду, адже у кожній мові вони різні. Чи це не прекрасно? За допомогою цих «організмів» були створені світові шедеври, архітектурні пам’ятки, написані неймовірні книги і доведені найскладніші теореми. Усі знання, які існують зараз у нашому світі, можна пізнати і зрозуміти за допомогою мови. А якщо розділити їх на загадки? Виходить, чим більше мов ми можемо вивчити, тим краще зрозуміємо світ, а найголовніше – відкриємо в собі нові грані. В нашій голові величезний запас слів, якими ми користуємося щохвилини і пояснюємо те, що іноді, здавалося б, не пояснити. А уявіть, ми можемо вивчати не тільки свою рідну мову, а й інші, адже наш розум у змозі опрацьовувати всю інформацію і використовувати її. Уявити тільки, в нашій голові вистачає місця для того, щоб вивчити одразу п’ять мов.

І саме з цим я пов’язала своє життя. Коли стояв вибір, чим мені займатися, я знала що хочу розгадувати загадку мови, коріння якої тісно переплітається з моєю сім’єю. Тому я і вибрала польську мову в Хмельницькому національному університеті. І ні на хвилину не пошкодувала. Ця філологія подарувала мені неабиякі пригоди, вірних друзів, досвідчених людей, що навчають, несучи в собі світло знань, а найголовніше – я знайшла себе. Це дуже складна робота – знайти в собі гармонію, залишаючись тим, ким є насправді. І допомогла мені в цьому мова. Тому, сподіваюся, що буду й надалі розвивати себе, свої знання, а допомагати мені будуть люди, які так само обрали польську мову, що стала частиною їхнього життя» (Юлія Скакуновська).

*****

«Можливо, цю оповідь варто було б почати зі слів: «В одному великому королівстві Лева жила-була дівчинка...» Але так починаються лише вигадки. Це ж не фантастика, не казка, де кінець завжди такий, як хочеш, не прості слова, написані як-небудь, лиш би вгодити. Це – історія. Моя історія, завдяки якій я опинилася тут, у Хмельницькому, завдяки якій навчаюся в університеті, в якому ніколи б в житті не подумала, що навчатимуся. Спеціальність «Філологія (Слов'янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська». Ще півроку тому, якби хтось сказав, що так станеться, я б розсміялася і відповіла: «Та ніколи!». А зараз сиджу у своїй 330 кімнаті, на третьому поверсі другого гуртожитку і сміюся від щастя. Вибір, зроблений півроку тому, був, напевне, найкращим за все моє життя!

Істерика, сльози, біль, ненависть до себе через ЗНО. Єдиний іспит, від якого залежало все, був з англійської мови, і я його завалила. Разом з ним в прірву скотилася і моя мрія вчитися на перекладача англійської мови.

У кожного були ситуації, пов’язані зі зневірою в собі, власних силах, коли ви не знали, як діяти, і бачили себе в глухому куті. Таке сталося й зі мною наприкінці червня, але треба було брати себе в руки і вирішувати, що ж робити далі. Тож в серпні я виставила пріоритети і допустилася помилки: шість із семи пріоритетів визначила неправильно. Залишився останній і щось мене стримало, щоб пізніше заповнити. Коли закінчувалася вступна кампанія, мій брат чудом знайшов спеціальність «Філологія (Слов'янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська», і ми вирішили поставити його сьомим пріоритетом.

Не буду затягувати, розказуючи про ту удачу, яка була зі мною протягом цього місяця, про те, як ми з мамою бігали до університету цікавитися, чи проходжу я на бюджет, про те, чи, будучи на дев’ятому місці з дев’яти претендентів на безкоштовне навчання, можу на нього потрапити, про те, що існувала велика ймовірність, що я пройду по попередньому пріоритету на бюджет. Але... все склалось чудово. Я вступила, поселилася в гуртожитку і 3 вересня почалася моя філологічна історія!

- Dżień dobry, – привіталася до нас Оксана Борисівна, і кожен зразу відчув симпатію до цієї викладачки.

Я сиділа за другою партою й уважно вслухалася в те, що говорить Оксана Борисівна. По моїх широко відкритих очах, напевне, можна було прочитати: «Господи, врятуй, я нічогісінько не розумію!». Справді, то був перший у моєму житті день, коли я почула польську мову. Зразу відчула, що вона дуже і дуже схожа до львівського діалекту, тому вивчити її мало б бути не так і важко. Мало б бути, але не було. Чуда не сталося, як не крути... Та й про яке чудо взагалі можна говорити? Це ж не казка. Тут потрібно докладати зусилля.

Оскільки предмет сам собою дуже цікавий, а ще коли його зрозуміло викладають, то мимоволі зароджується прагнення знати, бажання вдосконалитися в ньому. Напевне, стимулювання теж відіграло велику роль. «Алло, Юлю, якщо ти вже вибрала цю спеціальність, наважилася виїхати до незнайомого міста, то, будь ласкава, доклади зусиль і вивчи те, що потрібно в першу чергу для тебе самої. Ти зможеш досягти успіху лише тоді, коли сама цього захочеш, коли робитимеш усе можливе і неможливе, коли постійно розвиватимешся і вчитимешся на своїх помилках».

Отож, у мене покращилися знання з польської і я зрозуміла наприкінці місяця, що реально щаслива. Сто разів мама дзвонила, перепитуючи чи все добре, чи не варто забрати документи і подати їх в інший університет. Ні! Ні в якому разі! Я маю тут багато друзів, самостійне життя, можливість розвиватися. Слухаю цікаві лекції викладачів, обізнаних у своєму предметі, і найголовніше – хочу ходити на пари.

Та й як не хотіти, якщо це справді задоволення! Приходиш на польську, окрім вивчення лексичного матеріалу, граматики, усного спілкування, ще й дивишся фільм польською, розвиваючи слух і лексику, а заодно й теплий чай попиваєш з солодощами. М-м-м, аж захотілося вернутися назад.

Хоча навіщо, якщо ще декілька днів і ми знову будемо разом? Всі ФПРчики, як нас любить називати Інна Владиславівна.

Різні історії можна було б написати, пов’язані з польською мовою, але це зайняло б надто багато сторінок, тож наостанок хочу сказати лише, що завдяки спеціальності «Філологія (Слов'янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська» я змінилася: стала самостійною, навчилася розуміти, що є важливим, а що – ні. Вперше побачила Польщу! І це на першому курсі!

І, можливо, цю оповідь варто було б завершити словами: «Закінчуються канікули, і я знову повинна буду прокидатися о сьомій ранку, і бігти на пари...». Але це все-таки казка, якій пощастило стати реальністю, тому «...І жила вона довго й щасливо!..» (Юліана Волошин)

*****

«Що для мене є мова? Мова – це величезне досягнення людства. Завдяки їй з легкістю можемо зрозуміти інших людей. Ми висловлюємо емоції, почуття і найтонші відтінки думок за допомогою слів. Мова – всього чотири літери і глибокий сенс. Замислитися тільки, скільки можливостей відкриває вона нам. Ми читаємо, розуміємо один одного та розвиваємося. І тому, чим більше знаємо мов, тим краще пізнаємо світ.

Свій шлях у вивченні мов я почала ще змалечку, батьки навчали мене розмовляти рідною українською, яку вивчаю досі. У школі мені давали знання російської та англійської мов. Та з часом, коли ти дорослішаєш, починаєш ще більше усвідомлювати, як наш розвиток впливає на життя. Я знайшла себе у вивченні іноземних мов і вирішила вивчати четверту мову для того, щоб стати більш освіченою, розуміти людей з інших країн, читати книги різними мовами і дивитися на світ з іншого боку.

Польська мова – це був мій вибір, який я зробила три роки тому. Вона цікава і має свої особливості, та й вивчається нескладно, адже є подібності до української та є однією зі слов’янських мов. Польська настільки поглинула мене, що я пов’язала своє життя з нею, вступивши до Хмельницького національного університету на польську філологію. Спочатку було незвично: нова атмосфера, нові знайомства та нова методика навчання, а наступного місяця – мовна практика у Польщі, форум, конференції і все польською мовою. Такого захоплення від побаченого і почутого я давно не отримувала, адже це неабиякий досвід, що допоможе мені у майбутньому.

Минуло півроку з того часу, як я впевнено почала крокувати до своєї мети, і в мене не виникло жодного сумніву щодо свого вибору спеціальності й університету. Моє бажання удосконалювати вивчення польської мови тільки зросло, бо викладачі надзвичайно надихають і дають гарні знання, а університет – можливості, яких я не втрачаю, й активно займаюся саморозвитком.

Отже, для мене мова – це скарб. Вона формує людину як особистість, збагачує масштаби знань, тому вивчаючи мови, ви стаєте кращою версією себе» (Софія Гнатовська)

*****

«У 2018 році переді мною постав важкий і важливий вибір. Це був вибір майбутньої професії. Серед багатьох університетів я обрала Хмельницький національний університет. Чесно кажучи, я завжди мріяла про те, що буду філологом, хоча ніколи не могла і подумати, що зупиню свій вибір на такій спеціальності, як «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська». Тоді, подаючи заяву на цю спеціальність, я і не могла подумати, що вступлю саме на цю спеціальність, оскільки польську мову я не вивчала, і частково спілкувалася нею лише у 2016 році, коли влітку їздила з друзями зі школи і вчителями до Польщі. Проте доля посміхнулась мені, і я вступила саме на цю спеціальність. Чи не жалкую я, що вступила саме сюди, адже моя спеціальність залежить від знань польської мови? Ні. Ані крапельки я не пошкодувала за ці чудові 6 місяців. У нас на кафедрі слов’янської філології працюють чудові викладачі, які дійсно знають і вміють матеріал подати так, щоб студенти їх слухали, поважали, розуміли і з задоволенням ходили на пари. Тим більше, що польська мова в основному багатьма студентами-першокурсниками тут вивчається «з нуля» і це дійсно чудово! Викладачі нашої кафедри роблять все можливе для того, щоб ми не тільки навчалися, але корисно відпочивали в стінах такого вже рідного навчального закладу.

Окремо можна розповісти і про Українсько-польський центр, який є лабораторією вивчення польської мови в ХНУ. Всі пари з польської мови відбуваються саме тут і проходять в чудовій атмосфері, а викладачі завжди допомагають у вирішенні будь-яких питань і проблем. Є дуже багато нових польських підручників, словників і посібників, які допомагають легко вивчати мову, літературу та історію Польщі.

Якщо мене будуть просити порадити їм університет, факультет і кафедру, то я завжди буду рекомендувати Хмельницький національний університет і кафедру слов’янської філології, не тільки через те, що я є студенткою цієї кафедри, а і тому, що на кафедрі дуже хороші викладачі, справжні професіонали своєї справи.

Отже, вивчення польської мови в стінах рідного університету може бути не тільки корисним, а ще й дуже цікавим!» (Вікторія Кісілевич)

*****

«Ще в досить юному віці я обрала для себе професію перекладача і вирішила, що однією з мов, яку вивчатиму, буде польська. Ви запитаєте, чому саме вона? Так, ця мова нелегка (якою може здатися на перший погляд), але доволі цікава і має багато спільного з українською.

Коли я вступила до Хмельницького національного університету і відвідала перші лекції з польської мови, то пересвідчилася, що не помилилася у виборі закладу і вивченні мови.

В Українсько-польському центрі, де завжди проходять наші заняття з польської філології, панує затишна та комфортна атмосфера, яка сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Наші викладачі роблять все можливе, щоб студент проявляв свою креативність, індивідуальність, використовував асоціації та своє мислення для навчання, заохочують вільно висловлювати свої ідеї і вчать бути впевненим у собі.

Також є чудові можливості вивчення мови у її мовному середовищі. Це дає змогу студенту краще засвоїти той матеріал, який він вивчив в аудиторії. Підтвердженням цього є нещодавня наша поїздка (за умовами виконання міжнародного українсько-польського проекту, який реалізовувала кафедра слов’янської філології) до Польщі. Хоч вона тривала лише тиждень, проте ми мали можливість спілкуватися з носіями польської мови, познайомилися з цікавими людьми. Ми дізналися не лише багато цікавого, але й поліпшили свої мовні навички.

Тому я рекомендую цьогорічним випускникам вступати до Хмельницького національного університету на спеціальність «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська» кафедри слов’янської філології, тому що вивчення іноземної мови в наш час – головний критерій для досягнення успіху, і наші викладачі обов’язково їм в цьому допоможуть!» (Марина Подольська)

*****

«1 вересня – довгоочікуваний день! Нарешті я стала студенткою кращого вишу Хмельниччини – Хмельницького національного університету. Цей день запам’ятався великою кількістю емоцій, що переповнювали мене та інших новачків. Хочу поділитися враженнями.

Як тільки ступаєш на територію університету, відразу відчуваєш, що опинився в особливому місці. Коли потрапляєш сюди вперше, можна подорожувати довжелезними коридорами кілька годин.

Запам’яталися урочистості на стадіоні університету – Святі знань, де зібралися першокурсники з усіх факультетів. Панувала атмосфера великої, єдиної родини. Привітання від керівників вишу, напутні побажання – таке буває лише раз у житті.

Та найважливіше відбулося потім – на кафедрі слов’янської філології, де нам розповіли про особливості навчання в ХНУ, а ще – вручили залікові книжки. Ми були приємно вражені таким привітним ставленням до нас усіх викладачів кафедри, здивовані святковим убранством кожного з нас, з цікавістю розглядалися навсебіч. Радість і гордість переповнювали наші серця, адже вперше (офіційно!) відчули себе студентами, хоча й розуміли, що це величезна відповідальність. Тоді ж познайомилися з представниками кафедри. Вони справили враження серйозних, надійних людей. З ними можна і потрібно йти вперед. Досить важливі поради зі свого досвіду адаптації до студентського середовища надали нам другокурсники. Перші дні було важко розібратися з розкладом та аудиторіями, адже територія велика, і я ще не дуже добре тут орієнтувалася. Загалом я дуже задоволена: однокурсники хороші, всі викладачі також надзвичайно лояльні та приємні. Навчання для мене почалося досить стрімко: вивчення нової мови, пізнавальні пари, поїздка до Польщі… немає підстав скаржитися.

Ще до того, як вступила до університету, багато разів гуляла парком ХНУ, спостерігала за студентами, намагалася уявити, як би я почувалася, якби була однією з них. Тепер можу не уявляти, а впевнено відповісти – це чудово, це щастя, це захоплення від мрії, що здійснилася.

Поступово все глибше й глибше переймаєшся загальною атмосферою, котра просочена унікальним поєднанням навчання та розваг. Вчишся поєднувати ці дві протилежні речі. Хочеться встигнути спробувати все: побувати на Дні першокурсника і підготуватися до практичних, які будуть наступного дня; вибратися кудись погуляти з одногрупницями і прослухати всі-всі лекції…

ХНУ не розчарував ні в чому. Із перших тижнів відчуваєш, що доведеться попітніти за навчанням, але це сприймається більше, як можливість чогось досягти, аніж обтяжлива робота. Тим більше, що викладачі доброзичливі, намагаються зацікавити своїм предметом, з розумінням ставляться до спантеличених першокурсників.

Певний час остерігалася, що буде важко знайти спільну мову з одногрупниками, та мені пощастило – ми порозумілися буквально з перших слів. Привітні, веселі, життєрадісні дівчата та хлопець – ось така цікава компанія. З ними хочеться спілкуватися, ми на одній хвилі, маємо багато спільних інтересів. Це додає наснаги та впевненості.

Про університет можу говорити лише з посмішкою. Попри велику територію, багато корпусів і незліченну кількість студентів, почуваєшся як вдома, ніби ти на своєму місці, ти частинка цього величезного організму. Я б нізащо не проміняла ХНУ на інший ЗВО. До того ж, тепер я можу милуватися парком навіть кожного дня.

Можу сказати, що з гідністю нестиму звання студентки Хмельницького національного університету. Пишаюся своїм університетом, факультетом, кафедрою, своєю мовною спеціальністю» (Яна Капуш)

*****

На завершення першокурсники, окрім написання есе, виявили бажання утворити ще й такий «художній» флешмоб:

Дякуємо нашим першокурсникам за творчість, креативність, бажання працювати над собою та прагнення ставати кращими! Дякуємо за приємні і щирі слова на адресу університету та кафедри! Віримо, що по закінченні університету ви станете професіоналами-філологами і завжди по-справжньому цінуватимете роль рідної мови та мови своєї професії у становленні себе як особистості!

Інформація кафедри слов’янської філології




© 2015 Кафедра слов’янської філології ХНУ